Аутоімунний тиреоїдит

Імунна система – це “сторож” організму людини. В нормі вона підтримує постійність внутрішнього середовища завдяки здатності розпізнавати свої власні та чужорідні антигени, які, як правило, є білками та іншими високомолекулярними структурами. Коли у внутрішнє середовище організму потрапляє чужорідний антиген (бактерії, віруси, сторонні тіла та ін.) клітини імунної системи розпізнають їх та запускають механізм їх знешкодження.

За певних умов імунна система помилково починає реагувати на клітини власного організму як на чужорідні, руйнувати їх і виникає так зване аутоімунне захворювання. Окрім аутоімунного тиреоїдину до групи таких захворювань відносять також ревматизм, ревматоїдний артрит, гемолітичні анемії, тромбоцитопенічну пурпуру та інші.

Аутоімунний тиреоїдит – це захворювання, при якому імунна система організму реагує на власну щитоподібну залозу як на чужий орган. Розвивається аутоімунний запальний процес який пригнічує функціональні можливості органа. Відбувається збільшення та ущільнення залози, до тієї міри, коли з´являється відчуття здавлювання трахеї та поруч розташованих органів – виникає компресійний синдром. Внаслідок руйнування імунною системою клітин щитоподібної залози кількість тиреоїдних гормонів в крові прогресивно зменшується. Коли цей процес виходить за межі компенсаторних можливостей, залоза вже не здатна забезпечити потреби організму і з'являються ознаки її функціональної  недостатності – гіпотиреоз.

Особливістю цього захворювання є відсутність будь-яких больових відчуттів, тому аутоімунний тиреоїдит може тривати роками, а пацієнт навіть не здогадується про його існування і почуває себе здоровим аж до того моменту поки не з'являться ознаки гіпотиреозу або компресійного синдрому.

Ознаки, які свідчать про недостатність функції щитовидної залози:

Ø     Постійна, прогресуюча слабкість та сонливість

Ø     Погіршення пам'яті

Ø     Сухість шкіри, поява на ній тріщин

Ø     Набряклість всього тіла

Ø     Надмірне випадіння волосся

Ø     Неспокійний та поверхневий сон

Лікування аутоімунного тиреоїдиту в більшості випадків консервативне. У випадку, коли є виражений компресійний синдром, неефективне консервативне лікування виконується операція - видалення щитоподібної залози.

Коли на фоні аутоімунного процесу в залозі зۥявляються пухлини (вузли), проводиться тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія цих утворів. При відсутності протипоказань проводиться лікування методом лазеріндукованої інтерстиціальної термотерапії. Нерідко, після заміщення вузлів рубцем активність аутоімунного процесу спадає, а подекуди і взагалі наступає видужання.